Українська роль у перемозі над нацизмом нині топ-тема наукових конференцій та дискусій істориків. Мовляв, роками Росія намагалася применшити внесок і жертви України у Другій світовій війні. Тож нині саме час оприлюднити забуті факти.
Про це йдеться у сюжеті журналіста Тетяни Кузьмінчук, спеціально для телемарафону «Друга світова: від війни до війни» (який триває на телеканалі ZIK).
Офіційна радянська історія завжди розповідала про двох героїв, які повісили прапор над Рейхстагом, – росіянина Михайла Єгорова і грузина Мелітона Кантарію. Однак ніхто не згадував про ще одного – українця Олексія Береста.
«Коли Береста представили до нагороди, то командувач Першого білоруського фронту Жуков сказав, що він – політпрацівник і «хахол», «він не буде героєм». Та викреслив його ім‘я зі списків», – запевняє історик Віктор Король.
Про українця Олексія Береста згадали лише у 2005-му році. Це був унікальний випадок, коли звання Героя України вручили посмертно.
Забуте на довгі роки уже і в незалежній Україні іще одне ім‘я – це генерал, який поставив крапку у Другій світовій війні. Кузьма Дерев‘янко підписав акт про капітуляцію Японії.
«Сталін відправив його вивчати наслідки бомбардування. Дерев‘янко просто помер від радіації», – розповів історик Юрій Шаповал.
Не говорили у Союзі і про те, що українці боролися проти фашизму у складі не тільки Червоної армії, а й британської, французької, американської та польської. Вони брали участь у найкривавішій битві тієї війни – при Монте Кассіно. І саме українці звільняли найбільший фашистський концтабір «Аушвіц».
Загалом, у Другій світовій війні українців загинуло від 8 до 10 мільйонів, а це більше, ніж усіх разом громадян Великої Британії, Канади, США та Франції. Про усі ці втрати і українські подвиги тепер проводять цілі дослідження, роблять виставки і створюють соціальні ролики.
«Протистояння зовнішнім ворогам потребує консолідації власних ресурсів. Тому що пошук своїх героїв і значимих здобутків додає сили і наснаги. Це є запорукою того, що можна рухатись далі», – пояснює психотерапевт Ростислав Гривул.
Про це йдеться у сюжеті журналіста Тетяни Кузьмінчук, спеціально для телемарафону «Друга світова: від війни до війни» (який триває на телеканалі ZIK).
Офіційна радянська історія завжди розповідала про двох героїв, які повісили прапор над Рейхстагом, – росіянина Михайла Єгорова і грузина Мелітона Кантарію. Однак ніхто не згадував про ще одного – українця Олексія Береста.
«Коли Береста представили до нагороди, то командувач Першого білоруського фронту Жуков сказав, що він – політпрацівник і «хахол», «він не буде героєм». Та викреслив його ім‘я зі списків», – запевняє історик Віктор Король.
Про українця Олексія Береста згадали лише у 2005-му році. Це був унікальний випадок, коли звання Героя України вручили посмертно.
Забуте на довгі роки уже і в незалежній Україні іще одне ім‘я – це генерал, який поставив крапку у Другій світовій війні. Кузьма Дерев‘янко підписав акт про капітуляцію Японії.
«Сталін відправив його вивчати наслідки бомбардування. Дерев‘янко просто помер від радіації», – розповів історик Юрій Шаповал.
Не говорили у Союзі і про те, що українці боролися проти фашизму у складі не тільки Червоної армії, а й британської, французької, американської та польської. Вони брали участь у найкривавішій битві тієї війни – при Монте Кассіно. І саме українці звільняли найбільший фашистський концтабір «Аушвіц».
Загалом, у Другій світовій війні українців загинуло від 8 до 10 мільйонів, а це більше, ніж усіх разом громадян Великої Британії, Канади, США та Франції. Про усі ці втрати і українські подвиги тепер проводять цілі дослідження, роблять виставки і створюють соціальні ролики.
«Протистояння зовнішнім ворогам потребує консолідації власних ресурсів. Тому що пошук своїх героїв і значимих здобутків додає сили і наснаги. Це є запорукою того, що можна рухатись далі», – пояснює психотерапевт Ростислав Гривул.
