13.2.23

Порожнє місце

Перебування Олексія Рєзнікова на посаді міністра оборони вкотре засвідчило, що «заносящий» адвокат далеко не завжди є вправним менеджером. Насправді, період царювання Рєзнікова в Міноборони запам’ятається не розгулом корупції – там крали до Рєзнікова, крадуть при Рєзнікові й будуть красти після Рєзнікова, а неймовірним безладом, управлінським хаосом і тотальною некомпетентністю.

Галаслива кампанія по обвинуваченню Рєзнікова в корупційних гріхах, роздмухана покровителями нинішнього начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова, менше за все має на меті навести лад в Міноборони – бо інакше замовники скандалу робили б акцент не на цінах на яйця, що постачаються у військові частини (до харчування військовослужбовців якраз найменше претензій – харчі завозяться в асортименті, про який ще недавно в казармах не могли й мріяти), а на тому, як команда Єрмака (тобто, сам пан міністр та його заступниця, а, по суті, прес-секретар Ганна Маляр) розвалює армію, видає безумні нормативні документи, паралізує роботу штабів бригад і батальйонів.

Про юридичні таланти адвоката Рєзнікова можна розповідати довго й натхненно. Наприклад, чи знає шановна публіка, на підставі якого документа зі списку особового складу військової частини виключаються загиблі бійці? Питання вкрай актуальне, оскільки втрати української армії чималі (принаймні, не менші, ніж офіційно оголошені втрати ворога), а прийняти на місце загиблого військовослужбовця нового бійця неможливо, доки наказом по військовій частині загиблий не буде, так би мовити, звільнений зі служби.