Порошенко-Гройсман-Ложкін як творці проекту "Четверта республіка".
Так буде називатися моя рецензія на книгу Бориса Ложкіна "Четверта республіка". Вже давненько одне видання попросило мене, як доктора політичних наук, підготувати наукову рецензію цієї книги. Останні тижні було не до науки, тому лише нині завершую статтю.
... Впадає в око якийсь фанатичний острах авторами українського питання. По тексту, практично, неможливо віднайти, бодай натяком, понять "національна держава", "українські традиції та історичний досвід", "українська мова і культура".
Вся термінологія в етнонаціональній тематиці виключно російська. Є просте пояснення - і автор і співавтор за освітою російські філологи, ба більше, фанати школи "російської класичної філології" Московського університету. Щоправда, Ложкін кілька разів лише невдало вступав до цього вишу, а Федорін - закінчив цей заклад. Натомість, протягом всієї діяльності обоє активно пропагували російську та російськомовну культуру.
Недаремно ж, в 2013 році, одночасно з "розквітом руського мира" в Україні Януковича-Табачника-Колісніченка... очільниця Російської Думи Валентина Матвієнко нагороджує Ложкіна за підтримку їхньої - російської справи.
Але повернемося до "Четвертої республіки". В розділі "Революція цінностей" автори використовуючи типово російський термін "етнонаціоналізм", яким російська пропаганда позначає державну політику балтійських держав, що "пригнічують російськомовне населення". І водночас, якби вибачаються, в Україні такого "націоналізму" ніколи наша влада не допустить.
Бо керівники держави "далекі від будь-яких етнонаціоналістичних завихрень. Колишній мер Вінниці, спікер Гройсман - яскравий приклад зваженої та розважливої української ментальності, відкритої на всі чотири боки (єврейське походження цьому не перешкода). Він, цілком очевидно, спроможний "чути південний схід" (і центр, і північ, і захід), точно так само, як уродженець Бессарабії Порошенко або виходець з багатонаціональних Чернівців Яценюк".
Повна версію рецензії читайте згодом.
Микола Томенко
