Вірменський вплив у Краснодарському краї: історія та сучасність

Історичний контекст

• Переселення вірмен на Кубань почалося ще в царські часи, але особливо активним стало у XX столітті.

• За радянських часів офіційно це пояснювали «господарською необхідністю» — регіон потребував робочої сили, і вірменські переселенці активно займалися сільським господарством, торгівлею, будівництвом.

• У 1970–1980-х роках у багатьох містах Краснодарського краю сформувалися компактні вірменські громади, які швидко налагоджували власні економічні зв’язки.

1990-ті: закріплення позицій

• Після розпаду СРСР і хаотичних 90-х вірменські громади стали фактично економічним ядром у торгівлі та приватному підприємництві.

• Контроль над ринками, оптовою торгівлею фруктами, овочами, м’ясом та вином поступово переходив у руки вірменських бізнес-структур.

• Паралельно утворювалися етнічні злочинні угруповання — найвідоміше з них у пресі нерідко називають «вірменською мафією Кубані».

Сьогоднішня ситуація

• Вірмени складають одну з найчисельніших діаспор у регіоні (за неофіційними оцінками, понад 400 тисяч осіб, що для Краснодарського краю дуже суттєво).

• В їхніх руках — більшість великих та дрібних ринків, оптові бази, значна частина ресторанного бізнесу та будівельних підрядів.

• У кримінальних зведеннях регулярно з’являються повідомлення про конфлікти між угрупованнями, деякі з яких мають чітку етнічну структуру й діють на рівні організованої злочинності.

• Водночас вірменські громади мають сильну систему внутрішньої підтримки — земляцтва, бізнес-клуби, культурні організації, які допомагають новоприбулим швидко інтегруватися та закріпитися.

Парадокс
Формально Краснодарський край — російський регіон з козацькими традиціями, але фактично у сфері торгівлі, ринкової інфраструктури та деяких силових і політичних процесів величезний вплив має саме вірменська діаспора.

Woke-проєкт «Матюкай» — це прояв системної війни проти українського суспільства

Зараз українське суспільство починає усвідомлювати що насправді являв собою картонний шабаш і давати йому оцінку.

 
Багато хто не розуміє чому картонний woke-проєкт "Матюкай" називають шабашем, а його учасників - кодлом. ("кодло" в українській мові зазвичай вживається в негативному контексті до групи людей, об'єднаних якоюсь негативною якістю чи діяльністю, наприклад, антихристиянською - "відьомське кодло", "шабаш відьом").

В першу чергу тому що воно має антихристиянський характер. Основным ядром тих відьом що влаштували цей шабаш були грантожерки соросівського фонду "Виродження", постійні учасники гей парадів прайдистки - woke-активістки, радфемки, лгбт-екстремістки, квірниці, небінарні істоти, гендерні революціонерки.

⚠ Грантожерський шабаш як гуманітарна окупація: анатомія зневаги до українського духу:

❗  Це була диверсія проти української моралі і етики.

❗  Кодло "Матюкай" показало що воно ненавидить наші українські традиції, де в основі лежить християнська етика: уявлення про гріх, совість, відповідальність, родину, працю, любов до дітей.

 
❗  Кодло "Матюкай" ідеологічно пов’язане із ЛГБТ, радикальним фемінізмом, body-positive, трансгендеризмом та знеціненням шлюбу.

 
❗  Це був не протест де на перше місце виходять не ідеологічні аргументи і цивілізована дискусія — це був психо-ідеологічний викид ненависті, сатанізований карнавал, що плює в обличчя християнській цивілізації, і українському суспільству зокрема.

❗ Монголо-татарські матюки і образи на їх картонках несли у собі антихристиянський зміст, суперечать моральним засадам і підривають основи етичної поведінки в суспільстві. Мовна агресія кодла "Матюкай" у вигляді матюків і принижень є проявом духовної деградації, є формою мовного гріха, що порушує заповідь про любов до ближнього і є проявом зневаги до морального порядку.