Глобальне потепління стрімко змінює аграрну карту світу, і Україна не є винятком. Південь Одеської області дедалі виразніше переходить у зону сухого субтропічного клімату.
Традиційне вирощування зернових культур у цьому регіоні стає дедалі ризикованішим та менш рентабельним через регулярні посухи. У пошуках високомаржинальних альтернатив українські аграрії звернули увагу на горіхоплідні культури. І, як виявилося, клімат та ґрунти Бессарабії ідеально підходять для промислового вирощування мигдалю. Аграрій, селекціонер та керівник розплідника мигдалю з Придунав'я Володимир Балабан займається розведенням цієї культури вже багато років. Про переваги вирощування та сорти власної селекції він розповів журналістам.
Одному з садів Володимира, який зростає біля Ізмаїлу у селі Матроска на трьох гектарах, вже дев’ять років. Мигдаль в ньому був висаджений по схемі чотири на шість без зрошення. А в цьому році, через брак робітників, ні грунт, ні міжряддя не дискувалися та навіть не обприскувалися, але отриманим врожаєм аграрій задоволений.
 |
| Аграрій, селекціонер та керівник розплідника мигдалю з Придунав'я Володимир Балабан |
В цьому саду зростають старі та перевірені українські та молдавські сорти мигдалю, такі як «Первісток Храмова», «Ріхтер», «Метеор», «Вікторія».
«При таких суворих умовах ми отримуємо дуже непоганий врожай, жодна інша культура не вижила би в таких аномальних, несприятливих умовах», – зазначає Володимир Балабан.
Ще один молодий сад, де зростають дворічні, трирічні та п’ятирічні деревця Володимир висадив у селі Катлабуг. В колекції аграрія 17 сортів іспанської та української селекції.
Але справжньою родзинкою стали власні виведені та зареєстровані у Державному реєстрі сорти «Балабанівський», «Фламінго» та «Лідер».
«Балабанівський» – це десертний сорт, який відрізняється своїм великим розміром та насиченим смаком, ідеально підходить для вирощування у приватному секторі. Цей сорт пластичний та компактний, його можна формувати і як чашу, і як веретено», – розповів селекціонер.
А от сорт «Фламінго» має найвищий відсоток масової жирності.
«На виробництві олії «Фламінго» на першому місці, у нього підвищений процент жирності – 65%. Тобто вихід олії буде найбільший тільки з цього сорту, також він дуже врожайний», – роз’яснив Володимир.
Лідер переважає всі інші сорти за смаком, його можна висаджувати густіше. Цей сорт паперовий, тобто його шкаралупа легко розламується пальцями, плід одноядерний, розмір середній, з вирівняним ядром.
За словами Володимира, при виробництві мигдальної пасти саме з українського мигдалю виробник відмітив яскравий аромат, який чітко розкриває всю палітру смаку.
Також аграрій вирощує іспанські новітні сорти мигдалю, які показали велику інтенсивність врожаю за рахунок пізнього цвітіння та самоплідності, саме вони користуються великим попитом у кондитерських виробників.
«Вони грузяться врожаєм на два роки раніше українських сортів. Тобто на третій рік це вже відро з оплідням. Отже, якщо ми хочемо з маленької площі отримувати високий показник по врожайності та маржинальності, тоді, звісно, іспанці», – зауважив аграрій.
За думкою селекціонера, в період стрімкого глобального потепління та зміни клімату умови півдня Одещини, а також її гранулометричний склад грунту ідеально підходять для вирощування мигдалю у промислових масштабах.
Буджацький клімат з кожним роком дедалі сильніше нагадує умови традиційних мигдалевих регіонів Іспанії та Греції.
Мигдаль — це світлолюбна та теплолюбна культура, для якої критично важливі велика кількість сонячних днів та тривале гаряче літо.
«Мигдаль відноситься до групи культур сукулентів, які дуже економічно витрачають вологу з поверхні листя. Завдяки цьому культура може переносити довготривалу спеку та посуху. Наприклад, цього сезону осінніх дощів та весняної вологи йому цілком вистачило для формування гарного крупного ядра та якісного врожаю в богарних умовах», – зазначив Володимир Балабан.
Також суттєве підвищення середньорічних температур мінімізувало ризики вимерзання дерев узимку. Сучасні промислові сорти витримують морози до -25°C…-28°C, отже м’які бессарабські зими проходять для них абсолютно безпечно. Завдяки щепленню на новітніх підщепах вони дають змогу розширити ареал висаджування від півдня до півночі України.
Мигдаль сформувався як вид у посушливих гірських районах. У періоди, коли інші плодові та ягідні культури отримують серйозні термічні опіки плодів та листя, мигдаль спокійно витримує спеку та дефіцит вологи.
Найбільшим ризиком для мигдалю завжди вважалися весняні приморозки.
Проте сучасні сорти іспанської селекції інтенсивно зацвітають пізніше в середньому на два тижні, що дає змогу отримати гарний врожай кожного року. Завдяки селекційній роботі, зокрема дослідженням Володимира Балабана, для українських садів використовуються пізньоквітучі та самоплідні іспанські сорти, які цвітуть у кілька хвиль, що гарантує стабільне запилення.
За думкою селекціонера, для закладання садів у промислових масштабах ідеально підходять кліматичні умови та ґрунти Херсонської, Закарпатської, Запорізької, Миколаївської та Одеської областей. Саме у цих регіонах можливе закладання садів максимальними площинами, і у майбутньому вони можуть стати лідерами по імпортозаміщенню.
У розпліднику селекціонера останнім часом саджанці купують аграрії й з інших областей, таких як Кіровоградська, Тернопільська, Рівненська, Волинська, Київська, Сумська та інші.
«Нещодавно 300 саджанців придбав фермер з Білої церкви, також купують і з півночі країни – хтось 100, хтось 200, а хтось і п’ять – десять. Тобто тенденція вже закладена. А у Вінницькій області ще у 2023 році було висаджено вісім гектарів наших саджанців, наразі у аграріїв є бажання закласти ще 20 гектарів. На Одещині нашими саджанцями вже висаджено 60 гектарів», – запевнив Володимир.
Навіть в умовах повної відсутності штучного зрошення, починаючи з третього-п’ятого року, сад з українськими сортами демонструє стабільну врожайність на рівні пів тонни ядра з гектару. Починаючи з шостого-сьомого року, на богарі можна отримати 800 кг в ядрі, на зрошенні – 1,3. Щодо іспанських сортів, на богарі вихід – 1,3, на зрошенні – 1,7 та навіть до двох тонн врожаю.
«Цього року з одного дерева ми отримали 12-15 кілограмів мигдалю, мінімум 10, це в двох оболонках. Якщо говорити про ядра чищені – виходить десь кілограма півтора – два. При умові, що на сьогодні кілограм ядра коштує 500 гривень. Помножуємо на півтора кілограма середнього з дерева і отримуємо з гектара непогану арифметику», – пояснив аграрій.
Україна є стовідсотковим нетто-імпортером мигдалю, що робить внутрішній ринок збуту практично бездонним для вітчизняного виробника. Попри відтік населення, споживання цього горіха в країні стрімко зростає.
«Є багато компаній в країні, які згодні контрактувати продукцію наступного року, бронювати з передплатою 30% і забирати осінній врожай повністю. І це в Україні, щоб ви розуміли. Ми будемо забезпечувати свій внутрішній ринок не менш ніж 25, а то і 30 років. Нам потрібен час, є динаміка позитивного зростання. У 2015-му році запит був у 500 тонн, у 2025-му запит зріс до 4200 тонн. Тому сам Бог велів займатися цією культурою в наших краях, особливо в умовах стрімкої зміни клімату», – зазначив Володимир.
Промисловий мигдалевий сад — це довгострокова інвестиція з високим рівнем рентабельності. Ринок збуту всередині країни практично бездонний завдяки кільком потужним секторам.
Перший – це кондитерська промисловість. Національні та крафтові виробники солодощів, пекарні та кав’ярні мають постійну потребу в цілому ядрі, мигдалевих слайсах, мигдалевому молоці, марципановому борошні, мигдалевій пасті та бланшированому мигдалі, який є дуже корисним, так як не містить в собі фетинової кислоти. Локальний горіх із півдня чи заходу України виграє в імпортного за рахунок значно дешевшої та швидшої логістики.
Друге направлення – це саме роздрібна торгівля. Мережі супермаркетів активно підтримують тренд «Зроблено в Україні» і готові купувати великі партії каліброваного горіха під власні торгові марки.Також одним із перспективних та економічно вигідних напрямків стала маслопереробка (виробництво мигдалевої олії).Ну і, звісно, безвідхідна переробка. Окрім ядра, фермер отримує до 3 тонн біомаси з гектара у вигляді шкаралупи та зовнішньої оболонки горіха. Це дефіцитна сировина для виробництва паливних пелет і брикетів, яка користується високим попитом на місцевих ринках опалення.
Нещодавно Володимир Балабан разом з колегами з горіхової асоціації повернувся з Іспанії, де детально вивчив досвід місцевих виробників саджанців новітніх сортів та відвідав великі мигдалеві сади різної площі (від 100 гектарів до півтори тисячі) в різних регіонах країни, від півдня до півночі. Результати порівняння виявилися феноменальними на користь України.
Селекціонер наголошує, що українські ґрунти за своєю якістю та родючістю суттєво перевищують іспанські. Землі європейських плантацій вимагають постійного штучного живлення, тоді як українські ґрунти забезпечують деревам потужний природний старт та міцний імунітет.
Іспанська технологія вирощування шокує кількістю пестицидів – до 95% догляду там базується на хімії. Через виснаженість екосистеми іспанці змушені проводити від 10-ти до 15-ти обприскувань за сезон, щоб захистити дерева від хвороб та шкідників.
«Для порівняння: ми застосовуємо від трьох до п’яти обприскувань на сезон, а у якості добрив намагаємося використовувати органіку. При посадці, якщо площа невелика, додаємо 60 тонн на гектар. Якщо великі площини, зрозуміло, органіки не накопичиться, додаємо 10-15 кілограмів трирічного перегною при посадці до лунки. І на найближчі п’ять років цього вистачає», – поділився секретами фермер.
Варто зазначити, що для українських фермерів діє низка масштабних грантових програм як від держави, так і від міжнародних донорів. Вони допомагають аграріям закладати нові насадження, закуповувати сучасну техніку та створювати переробні потужності. Але фермер може отримати фінансування лише за умови висадки сортів, які офіційно внесені до Державного реєстру сортів рослин України.
Сьогодні це питання повністю вирішено завдяки багаторічній праці Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства та безпосередньо Володимира Балабана. Створені ним унікальні вітчизняні сорти «Балабанівський», «Фламінго» та «Лідер» пройшли всі випробування, офіційно зареєстровані та включені до грантових програм. Також спільно з горіховою асоціацією до держреєстру внесені два новітні іспанські сорти «Пента» та «Макако», які вже протягом трьох років проходять випробовування у всіх областях України з позитивною динамікою.
Отже прогноз селекціонера є однозначним: формування «мигдалевого поясу» у південних областях України — це не просто експеримент, а стратегічна необхідність. Маючи якісніші ґрунти та значно вищий екологічний потенціал, Україна здатна не лише повністю витіснити імпорт з внутрішнього ринку, а й стати головним постачальником преміального екологічного мигдалю та мигдалевої олії до країн Європейського Союзу.
